Дружина Героя Небесної Сотні Дідича Сергія Васильовича нарешті отримала компенсацію від МВС

Пані Галина Дідич, Дружина Героя Небесної Сотні Дідича Сергія Васильовича нарешті отримала компенсацію від МВС за злочин беркутівця, засудженого рік тому за жорстоке побиття її чоловіка. І наступного дня половину передала в фонд “Повернись живим”.
Громадська організація “Родина Героїв “Небесної Сотні” пишається гідним вчинком члена нашої громадської організації, достойним пам’яті чоловіка.
Це був перший вирок беркутівцю і перша реально сплачена компенсація за вчинені міліцією злочини під час Революції Гідності.

 

Відгук від “Повернись живим”

Днями нашому фонду передали благодійний внесок – 100 тисяч гривень. Але ця історія не про гроші. Вона про Людей.

Час від часу нам перераховують суми такого масштабу, і найчастіше ми знаємо, від кого вони. За кожним рядком у нашій звітності глибокий контекст: людина, що допомогла армії, її життя, думки, сумніви, рішення. Але наскільки особливий саме цей внесок, зробіть висновки самі.

На тлі війни і подій, що сталися за ці три з половиною роки, Майдан з явища перетворюється на сторінку історії. Але є ті, для кого це болюча рана, що її регулярно відкривають наново. Це родини героїв Небесної Сотні.

Поки триває війна з окупантом, тривають і їхні особисті війни – з системою, окремими діячами, які затягують розслідування і розгляд справ. З собою, бо доводиться щораз оновлювати у пам’яті те, про що згадувати вже несила. Хочеться просто кинути все і забути. Мабуть, на те і розрахунок. Бій на виснаження, хто перший впаде – система чи діти, дружини, батьки, брати і сестри загиблих.

Пані Галина, дружина одного з Героїв Небесної Сотні, у цій битві встояла. Рік тому було винесено перший обвинувальний вирок проти беркуту. Беркутівця, що побив її чоловіка, було засуджено, але окрім того суд зобов’язав МВС, (як роботодавця злочинця) виплатити дружині загиблого моральну шкоду – 200 тисяч гривень.

Міністерство своїх не лишило. Прикривало, заважало розслідуванню, затягувало справу скільки могло. Два місяці тому воно навіть спробувало подати апеляцію, незважаючи на те, що усі терміни давно минули. Але суд не погодився поновити строк для її подання. І от нарешті компенсацію виплатили. Половину цієї суми пані Галина віддала на армію.

Хай ці два абзаци не здаються вам занадто сухими і беземоційними. Що б ми не написали, воно все одно і близько не передасть того, що діялося весь цей час у душі цієї мужньої жінки. А фальшивити ми не вміємо.

Галю, ми знаємо, що Ви не хотіли говорити цього публічно. І дуже вдячні, що все-таки зважилися.

Ваш вчинок – він про величезну, глибоку Гідність. Про пам’ять, яка продовжується у всіх тих, кого Ви захистите на фронті. Про силу, якої вистачило не просто витримати усе, що на Вас впало, а й не зневіритися. Це не поверне Вам чоловіка. Але завдяки Вам хтось інший повернеться живим.

Ми не зможемо до кінця осягнути Вашого горя. Але знайте, що кожен з тих, хто дізнається про Вашу історію з цього тексту, думатиме про Вас із теплом і любов’ю – так само, як Ви думали про хлопців на фронті. І дуже хочеться вірити, що ми всі хоч на дрібку розділимо Ваш біль.

Світлої пам’яті Вашому чоловікові та усім героям Небесної Сотні та цієї війни.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *