ГОЛОДНЮК Устим Володимирович

12 серпня 1994 – 20 лютого 2014
Учасник Євромайдану
Герой Небесної сотні
Герой України

.

.

ЖИТТЄПИС

Устим Володимирович Голоднюк (нар. 12 серпня 1994, м. Збараж, Тернопільська область, Україна — пом. 20 лютого 2014, Київ, Україна) — громадський активіст Євромайдану, боєць 38 сотні самооборони майдану. Герой України.

“Зі щитом або на щиті”, — так у Спарті матері проводжали синів на війну. Про це у І столітті писав Плутарх. Минуло 20 століть — 20 лютого 2014 року на дерев’яний саморобний щит побратими підняли тіло народженого вільним — 19-річного Устима Голоднюка. Він загинув у бою. Спартанці казали: “Ви можете забрати у нас все, окрім права загинути за Батьківщину”. Куля увійшла йому в потилицю і вийшла над правим оком. Наші попали у засідку: одне місце — десятки загиблих. Куля увійшла підло, зі спини, пробивши блакитну миротворчу каску. Він біг уперед, але снайпери стріляли більше ніж з 10-ти напрямків: і спереду, і ззаду, і збоку.

Колись давно, у п’ятому класі, у школі Устиму сказали: “Ти названий на честь Устима Кармелюка — бунтаря, захисника українського народу. І ім’я твоє перекладається як “Справедливий”. Він насупився і відповів:

“Побачите, я, коли виросту, теж стану Героєм України”.

Устим виріс дуже швидко і несподівано. Майдан чекав на нього. Майдан був вигаданий такими, як він. Майдан створив його, зробив його Героєм і лишив у своїй історії навічно.

Устим зі Збаража. Ви були у Збаразькому замку? Саме на його мурах, у його застінках, граючись з лицарськими шоломами і обладунками, ріс маленький Устим. Років до 12-ти він виліплював з пластиліну цілі міста і військові баталії. Батько переживає: “Ви ідеалізуєте його! Він був звичайним хлопчиком. Щоправда, упертим. І з характером”. Зимою 1919 року 300 вихованців Львівського військового ліцею навіки увійшли в історію України, та, напевно, й Усесвіту. Устим, виявляється, був не найкращим учнем у школі. Знаєте, де він по-справжньому знайшов себе?

Правдивою Людиною Устим став у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут. Три роки свого життя він віддав казармам, військовій справі, спорту, а головне — історії становлення української державності. Якщо Вам цікаво, то Устима виключили з військового ліцею за 2 місяці до закінчення. Він зчинив бійку, але кажуть, що за правду.

“Нічого, я ще доведу, на що здатен. Ви ще почуєте про мене”,

– сказав Устим, від’їжджаючи додому. Сьогодні ліцей пишається своїм вихованцем — по праву пишається своїм випускником.

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ. ЄВРОМАЙДАН У КИЄВІ

22 листопада 2013 року Устим, будучи студентом 3-го курсу Бережанського агротехнічного інституту, вийшов на Майдан. Став начальником охорони Стели. 29 листопада з Правим Сектором він був серед тих, кому вистачило мужності чинити опір “Беркуту”. Наслідок — 12 швів на потилиці. Били довго, били в одне й те саме місце. Він дав можливість нам, дівчатам, втекти і тримати оборону до ранку у Михайлівському Золотоверхому монастирі. На Водохреще, яке перетворилося на Вогнехреще, він був на Грушевського.

Пару днів потому ми збивали з нього кригу — наших хлопців обливали крижаною водою у мінус 20. Чи варто говорити, що Устим був і під час мирного наступу 18 лютого? У вівторок він обіцяв повернутися додому, але не зміг нас покинути.

Одного разу Батько дорікнув йому, що син не спитав його дозволу бути на Майдані. Устим відповів: “Коли у 1990-му році Ти голодував на Майдані Незалежності, то хіба питав дозволу батьків?” Пан Володимир добре пам’ятав 90-й рік і тоді ще Жовтневу площу. Йому лишалося благословити сина та його козацький оселедець.

Вранці 20 лютого син із батьком були кожен за своєю роботою. Старший Голоднюк носив поранених, будував барикади, подавав колеса, камені. Устим був на передовій. Періодично батько дзвонив синові. О 9 вони ще говорили по телефону, а об 11 – мали їхати додому. Своїм побратимам юнак сказав:

«Ще один раз йду в атаку і їду додому, хлопці, трохи відпочину».

Але згодом Устим перестав відповідати на дзвінки. Коли почали стріляти на Інституцькій, Устим побіг в епіцентр подій. Все відбулося спонтанно. Ніхто не чекав контратаки активістів, їхнього натиску, прориву барикади. Вбивці нещадно розстрілювали людей, і Устим кинувся допомагати забирати поранених до верхнього виходу станції метро Хрещатик… Але куля зупинила життя героя…

У найнебезпечніші моменти, Устим просив побратимів кричати

«НЕБО ПАДАЄ»,

бо піклувався про людей і не хотів їх лякати. Сьогодні уже можна не переживати — небо не впаде. Його для нас тримають атланти, його для нас тримає Устим. Останній його запис у соціальних мережах:

“Рабів до раю не пускають”.

Наш обов’язок — почути його.

(Олена Стаднік – Білосніжка 38 Сотня імені Устима Голоднюка)

ПРОЩАННЯ

Тіло Устима з Києва в Збараж привезли вночі в п’ятницю. Героя України зустрічали сотні машин. Люди виїхали на Збаразьке перехрестя, об’єднавшись у соціальних мережах. Ті, у кого не було транспорту, йшли пішки. Молодь запалила символічні вогнища з автомобільних шин. Автобуси, які їхали у той час з Тернополя на Майдан у Київ, зупинялися. Активісти разом з громадою Збаражчини зустрічали Героя Устима. А у суботу тисячі людей йшли прощатися з Героєм «Небесної сотні» до Свято­Успенської церкви Збаража, що була відкрита цілу ніч. На варті біля брами з факелами стояли хлопці, з яким Устим пліч­ о­пліч виборював кращу долю для своєї країни і які приїхали провести його в останню путь.

У неділю Устима Голоднюка, якого в храмі відспівували кілька десятків священиків, похоронили під кущем калини на центральному кладовищі біля могил Січових стрільців, які теж загинули за волю України. Труну Героя «Небесної сотні» несли побратими із 38 сотні Самооборони. Шлях до місця вічного спочинку молодь встеляла живими квітами. Багатотисячна колона людей проводжала Устима під вигуки: «Герої не вмирають!, «Тричі слава Герою України Устиму!», «Слава!», лунало над містом «Ой у лузі червона калина», краяли серце скорботні мотиви у виконанні духового оркестру. Коли труну з тілом Героя опускали в землю у небі гриміли постріли рушниць, а люди не переставали вигукувати: «Герої не вмирають»!


НАГОРОДИ
.

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ

27 березня 2014 року 24 сесія Бережанської міської ради присвоїла звання «Почесний громадянин міста Бережани» посмертно.

31 серпня 2014 року на фасаді Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» відкрили пам’ятну дошку Устимові Голоднюку.

Holodniuk-Ustym-pamiatnyk-15029361

• Міський сквер, який знаходиться між вулицями Вірменська та Академічна, перейменували в «Сквер Устима Голоднюка»

• На його честь названо 38 сотню самооборони майдану імені Устима Голоднюка, бійцем якої він був.

• 1 вересня відбулося урочисте відкриття меморіальної дошки на його честь на стіні збаразької загальноосвітньої школи І­ІІІ ступенів № 2 імені Івана Франка та експозиції, приуроченої Героям Небесної сотні у шкільному музеї.

• Пам’ятний знак виготовлений львівськими майстрами на добровільні пожертви студентів і викладачів навчального закладу.