ЗУБЕНКО Владислав Віталійович

22 квітня 1991 – 28 лютого 2014
Учасник Євромайдану
Герой Небесної сотні
Герой України

.

.

ЖИТТЄПИС

Владислав Віталійович Зубенко (22 квітня 1991, Харків, УРСР — 28 лютого 2014, Київ, Україна) — учасник Євромайдану. Герой «Небесної Сотні». Герой України.

Владислав відмінно навчався, писав вірші, брав участь в олімпіадах. З десятого класу очолював шкільне самоврядування. Займався благодійністю: їздив у дитячі притулки і влаштовував з однодумцями там свята для сиріт. Влад брав участь у програмах з пропагування здорового способу життя, був волонтером-скаутом YMCA України, волонтером ЦСССДМ Дзержинського району Харкова, а також гравцем спортивної версії «Що? Де? Коли?».

З червоним дипломом закінчив Харківську залізничну академію. З-поміж усіх студентів, Владислав вирізнявся і високим рівнем національної свідомості. Після закінчення академії працював контролером на Південній залізниці.

Був поетом, волонтером. Владислав грав у чемпіонаті світу за збірну України у лицарських турнірах. Захоплювався історичною реконструкцією. Дуже любив читати, часом витрачав на книжки останні гроші. Влад відчував, що піде з життя рано, він говорив:

«Самозбереження — не мета мого життя. Треба все робити максимально швидко. Життя — таке коротке. Нічого не можна відкладати на завтра, коли можна зробити це сьогодні».

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ. ЄВРОМАЙДАН У КИЄВІ

Після кривавих подій 18 лютого, Влад зустрів побратимів на Харківському Євромайдані і повідомив їм про своє рішення їхати до столиці. На його сторінці в соціальній мережі залишив повідомлення, що на Майдан поїхав, «тому що це мій вибір». З собою взяв лицарські обладунки.

20 лютого Влад Зубенко отримав кулю, закриваючи щитом і тілом ноші з пораненим, якого медики виносили сходами до готелю «Україна».  Батько не міг додзвонитись Владиславу, о 12:00 на двзінок відповів незнайомий, сказавши, що Владислава тяжко поранено. В живіт Владислава потрапила куля. Вона зачепила печінку, нирку, легеню і нервові закінчення хребта, пробивши діафрагму.

Влад боровся за життя вісім днів. Він постійно приходив до тями. На мигах показував, що бореться. «Ми навіть обнялися один раз. Попри свій стан, він трохи підвівся, намагаючись обійняти мене», — згадує брат.

Хлопцю зробили кілька операцій, видалили частину печінки. Його збиралися відправляти на лікування в Німеччину чи Ізраїль. Але почалося запалення легенів, відмовили нирки. 28 лютого 2014 року  серце Владислава зупинилось.

Збереглося відео, де Владислав Зубенко виступає на Харківському Євромайдані, він говорив:

«Ви повинні не забувати: щоб змінити весь світ, треба починати з себе, треба вдосконалюватись, ставати розумнішими, читати хороші, добрі книжки! Займатися спортом, хлопці — єдинобороствами. Використовуйте цей запал Майдану, щоб змонтувати себе! Щоб стати кращими, достойними нашої країни, сильними, розумними і чесними. Слава Україні!»

НАГОРОДИ
.

 

ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ

 

  • На честь Владислава Зубенко перейменовано вулицю в м. Харків (попередження назва — вулиця Тимурівців).