СЕНИК Роман Федорович

26 липня 1968 – 25 січня 2014
Учасник Євромайдану
Герой Небесної сотні
Герой України

.

.

ЖИТТЄПИС

Роман Федорович Сеник (нар.26 липня 1968, Наконечне Друге, Львівська область, УРСР — пом. 25 січня 2014, Київ, Україна) — протестувальник Євромайдану, входив до Самооборони Майдану. Вбитий під час подій на вулиці Грушевського в Києві. Герой України.

Народився на Яворівщині. У восьмирічному віці Роман відзначився тим, що врятував з крижаної води дівчинку, яка каталася на санчатах і впала в річку. Закінчив школу в Наконечному Першому, після чого навчався у технікумі. Згодом виїхав з рідної Яворівщини, проте не поривав зв’язки з рідним краєм, де залишилися його батьки, брат і сестра.

У 1989 році першим підняв синьо-жовтий прапор у своєму селі.

Роман Сеник служив миротворцем у контингенті Миротворчих сил ООН у Югославії під час війни Хорватії за незалежність, де був прапороносцем. Мав бойові нагороди. Протягом приблизно останніх п’ятнадцяти років життя мешкав у Турції, працював оператором на автозаправній станції.

У місті Сеника знали як чесну, доброзичливу, чуйну людину, готову в будь-яку мить прийти на допомогу.

Роман був двічі одруженим, любив дітей, проте своїх дітей не мав.

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ. ЄВРОМАЙДАН У КИЄВІ

З початку подій на Євромайдані до Києва їздив тричі, завжди намагався там бути потрібним. Заявляв, що він вийшов на Майдан за народ, оскільки вважав, що хтось має стояти за його родину. Входив до 29-ї Бойківської сотні самооборони Майдану, жодної зброї не мав. Носив з собою прапор України з написом «Турка», через що в сотні його називали «Турківським прапороносцем». Зазвичай Роман чергував з шостої до дев’ятої години ранку. Напередодні 22 січня саме придбав квитки, щоб повернутися додому.

Романа Сеника було поранено 22 січня 2014 року біля стадіону «Динамо» на Грушевського під час Євромайдану, коли Роман стояв з прапором на передовій. Куля влучила йому легеню та завдав важкого поранення в плече бронебійною кулею спеціального призначення. Роман переніс кілька операцій у Київській міській клінічній лікарні № 17, втратив багато крові, йому довелося ампутувати руку. Проте ушкодження виявилися занадто важкими, і вранці 25 січня він помер у лікарні, не приходячи до тями.

Похорон відбувся 27 січня у рідному селі Романа Наконечному Другому, в останню путь його проводжали близько двох тисяч людей під скандування «Герої не вмирають!». Траурну процесію, в якій були рідні, друзі, народні депутати України, депутати та голова Львівської обласної ради, делегація з Турки та інші супроводжували близько 20 священиків різних конфесій. Поховали Романа Сеника на сільському цвинтарі поряд з могилами вояків Української повстанської армії, які чинили опір радянській владі в селі до 1957 року.

НАГОРОДИ
.