АРУТЮНЯН Георгій Вагаршакович

4 липня 1960 – 20 лютого 2014

Учасник Євромайдану
Герой Небесної сотні
Герой України

ЖИТТЄПИС

Георгій Вагаршакович Арутюнян (вірм. Գեորգի Վաղարշակի Հարությունյան; 4 липня 1960, Батумі, Аджарська АРСР, Грузинська РСР — 20 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану та ВО «Свобода». За походженням — вірменин, отримав вид на проживання в Україні. Герой України.

Георгій Арутюнян жив у місті Рівному. Від першого (громадянського) шлюбу є двоє повнолітніх доньок: Арутюнян Регіна Георгіївна та Арутюнян Калапсі Георгіївна. У 2009 році одружився вдруге (офіційно). У 2012 році його дружина померла в Рівному, відтак тепер його донька Арутюнян Ашхен Георгіївна (2010 р.н.) залишилася круглою сиротою.

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ

Георгій поїхав на Майдан з перших днів протистояння.

Як це так, молоді будуть гинути, відстоюючи свою свободу та право на гідне майбутнє, а я вдома буду сидіти. Я життя вже прожив, а вони ще навіть пороху не нюхали.

згадує сотник Олександр Чорний

Кожен, хто приходив в сотню, отримував прізвисько», — . Над тим, як зватимуть Георгія, довго голову не ламали. «Кавказ» прилипло до нього з перших хвилин. «Такий же незламний і героїчний. Так і пішло­поїхало: для рідні — Георгій, для побратимів — Кавказ».

згадує Андрій Рожков, побратим Героя

Я добре знав Жору, він стояв у мене на барикадах. Георгій був життєрадісною та відповідальною людиною, оптимістом. Він не ховався за чужими спинами. Під час сутичок його побили “тітушки” – зламали руку. Я відправив його на лікування, але вiн повернувся. Питаю: “Жоро, тобі не йметься?” А він: “Не йметься. Йду я, Андрiю, на барикади!”

Коли останнього разу 17 лютого, Георгій їхав до Києва, рідним не сказав. Не хотів, щоб вони хвилювалися. 20 лютого 2014 року близько 9 години ранку, Георгій допомагав пораненим активістам, зносив тіла загиблих. Георгiй iшов до пораненого хлопця. Не дiйшов. Упав сам поранений. Сталося це біля Монумента Незалежності на Майдані, коли лінія бойових дій була вже за станцією метро Хрещатик. За свідченням очевидців, його застрелив снайпер біля Монументу Незалежності. Куля ввійшла в ліву частину шиї і вийшла через праве плече.
Активіст, який був поруч, на руках доніс пораненого до медиків у Михайлівський Золотоверхий собор. Утім врятувати життя Георгiю не вдалося — він помер від крововтрати.

Похований 23 лютого 2014 року на кладовищі «Нове» в м.Рівне.

НАГОРОДИ

 

  • Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (21 листопада 2014, посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
  • Медаль «За жертовність і любов до України» (червень 2015) (посмертно)