30 листопада 1983 – 25 лютого 2014
⋅
Учасник Євромайдану
Герой Небесної сотні
Герой України
.
⋅
.
ЖИТТЄПИС
Бачинський Ігор Володимирович (30 листопада 1983 — 25 лютого 2014, Київ, Україна) — учасник Революції гідності, захисник Євромайдану. Один із Небесної сотні. Герой України.
Народився у Києві у родині військовослужбовців. Деякий час сім’я жила в Умані, де він і закінчив школу. Осиротів у 11класі, тому рано став дорослим.
Після закінчення школи він переїздить з Умані до міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області, де опікуватись ним стали його дідусь з бабусею. Він вступає до професійно-технічного училища №33 у Києві на спеціальність кухаря і через рік успішно закінчує курс навчання. Відразу ж влаштовується на роботу до ресторану у Києві. Весною 2002 року був направлений райвійськкоматом на курси водіїв, які успішно закінчив у березні 2002 року. У 2002-2003 роках служив рядовим у Збройних силах України, спочатку в Харкові, а згодом у Василькові в авіаційній частині. Після демобілізації повернувся додому у Боярку, щодня їздив до Києва на роботу, а згодом і на навчання у Національну академію управління, до якої за власні зароблені гроші вступив восени 2006 року на фінансово-економічний факультет. Наприкінці літа 2013 року перейшов на роботу з Києва до Боярки кухарем у кафе.
Створивши свою сім’ю, дбав про її достаток. Радів первістку – донечці Софійці, яка народилася у 2010 році.
Був доброю, сміливою, чесною та справедливою людиною. Дуже любив Україну, її культуру та історію, був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу, прагнув їй добра та кращого майбутнього, мав активну громадянську позицію, не міг миритися з безправ’ям та соціальною несправедливістю, був готовий віддати заради рідної землі найцінніше – своє життя.
⋅
РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ. ЄВРОМАЙДАН У КИЄВІ
Взимку 2013-2014 років щоденно їздив на Майдан Незалежності у Києві, де був активним учасником Революції гідності. Щоб не турбувати своїх близьких ночував вдома, а щоранку, нічого не кажучи рідним, поспішав на Майдан до своїх побратимів. Через це в середині грудня 2013 року був змушений звільнитися з роботи і фактично вже весь час перебував на Майдані. Коли ситуація на Майдані ускладнилася перебрався туди на постійно, як робили його побратими, які присвятили себе боротьбі за волю України. У ці дні він завжди знаходив хвилинку зателефонувати в Боярку до бабусі і дідуся і заспокоїти їх, запевняючи, що все буде добре.
18 лютого 2014 року під час протистоянь з бійцями “Беркуту” отримав важкі травми від вибуху гранати. Тиждень був на межі життя та смерті. Лікарі готували його до відправлення на операцію до Польщі. Однак 25 лютого Ігор помер.
Похований у селі Перевіз Васильківського району Київської області.
⋅
НАГОРОДИ
.
- звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
. - Медаль «За жертовність і любов до України» (посмертно)
⋅
ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ
