3 червня 1973 – 20 лютого 2014
⋅
Учасник Євромайдану
Герой Небесної сотні
Герой України
.
⋅
.
ЖИТТЄПИС
Андрій Іванович Дигдалович (3 червня 1973, Сокільники, Пустомитівський район, Львівська область, УРСР — 20 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану. Загинув від кулі снайпера на Інститутській вулиці в Києві 20 лютого 2014. Кавалер ордену «За оборону Майдану». У народній традиції віднесений до числа Небесної Сотні. Герой України.
В Андрієвих жилах текла бунтарська кров. Його сім’я походить зі шляхетного роду. Дід Андрія Дигдаловича був священиком в часи гоніння греко-католицької церкви і організовував підпільні богослу- жіння, а брат його бабусі воював в УПА.
Виховував двох доньок.
⋅
РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ. ЄВРОМАЙДАН У КИЄВІ
На Євромайдан поїхав відзразу після того, як дізнався, що побили студентів. Це вже був другий Майдан Героя Небесної Сотні. У грудні 2014 стримував наступ «Беркута», за що був нагороджений орденом «За оборону Майдану». Відзнаку мав отримати 20 лютого, втім у цей день загинув. Орден вручили дітям під час похорону.
Андрій був людиною з неймовірною силою волі. На Грушевського його було поранено гранатою. Чоловік на 80% втратив зір на одне око. Звертатися до лікарів у Києві було небезпечно: поранених заарештовували і кидали до в’язниці. Таємно вдалося доправити його на лікування до Львова. Довго своїм здоров’ям займатися не став. Знову повернувся на передову.
Життя бійця 8-ї афганської сотні Самооборони Майдану обірвала куля, що пробила бронежилет навиліт, на вулиці Інститутській, коли він тягнув пораненого хлопця до медиків.
⋅
НАГОРОДИ
.
- звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
. - Медаль «За жертовність і любов до України» (посмертно)