ХУРЦІЯ Зураб

⋅

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ. ЄВРОМАЙДАН У КИЄВІ

Спогадами про свого побратима, Зураба Хурцію, ділиться його товариш Дмитро Степаненко:

“Ми з Зурабом не були знайомi, народились в різних країнах, жили в різних містах, розмовляли різними мовами. Але на барикадах Майдану ми стали братами. Братами по духу, думках і прагненнях. За духом, мріями та ідеями. По гідності та свободі. Братими за ритмом серця. І зараз я відчуваю сум і одночасно гордість від тото, що я особисто знав Героя. На Майдані ми були однією великою родиною, в якій радість чи смуток на всіх одні. Кожний майданівець зберігає як святиню у своєму серці це почуття братерста та єднання. Зураб був першим з ким я познайомився, коли перейшов в Кіровоградську сотню.

В метрі від нього я вкладався спати на вільному місці, на якому на підлозі знаходився лише туристичний коврик і Зураб запропонував мені одну з своїх тонких ковдр. Я змушений був відмовитися, так як привіз з собою спальний мішок. Увагa та турбота про ближнього, вчинки людини характеризують людину краще за будь-які слова. Коли почались морози вище -20 Зураб кутав шию в здоровений шарф. Він стійко вистояв усі чергування на барикадах і пікети, весь наш протест.

Він пройшов шлях до кінця. Гідно і свобідно. Pаніше у запорозьких козаків була традиція: бувалі воїни в битвах ставали в перших рядах, щоб прикрити собою молодь, показати приклад стійкості і першими зустріти смерть. Говорили: нехай на мені ворожі шаблі притупляться! Те ж саме було й на майдані. Старші чоловіки прикривали собою зелених юнаків. Там це виглядало, як батьківська турбота, зараз такі вчинки сприймаються як героїзм.

Зураб Хурція відійшов з рядів Кіровоградської сотні. І посмертно зарахований до іншої, Небесної Сотні. Сотню, яка піднялася у небо і мя Свободи та Справедливості. сотню навіки записану в історію України. Сотню титанів духу, які зайняли гідне місце в пантеоні великих героїв минулого.

⋅