КОСТИШИН Михайло Йосипович

Михайло був найстаршим серед трьох синів у родині. Завжди був опорою для молодших братів: захищав їх, повчав, давав настанови. У дитинстві вони багато часу проводили разом: гралися на берегах річки Чечва, збирали у лісі ягоди, пізніше — косили сіно, пасли худобу. У підлітковому віці з Михайлом трапився нещасний випадок, через який він втратив праве око. Що його дещо пригнічувало, через це, мабуть, романтичні стосунки не отримували завершення. Мав доволі багато друзів. Сприймав життя у всій його повноті: любив дискутува- ти, багато читав, цікавився бджолярством та рибною ловлею, відпо- чивав, збираючи ягоди чи гриби, влаштовуючи для друзів пікніки; грав у футбол та шахи.

Після закінчення школи, юнак поступив у лісотехнічний технікум, що у Брянській області (Росія). Диплом давав можливість працювати у лісництві Рожнятівщини, але скрутні 90-ті,змусили шукати шанс на краще життя за межами країни. Михайло разом з братами став заробітчанином. Спершу працював різноробочим у Чехії, згодом — у Польщі та Португалії. Останні роки приводив до ладу свій будинок: перекривав дах, поштукатурив. Проживаючи в країнах Європи, з гіркотою думав про долю рідної країни, що погрузла у корупції, безробітті, розрусі.

⋅

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ. ЄВРОМАЙДАН У КИЄВІ

Прагнучи змін на краще у своїй державі, був учасником Помаранчевої революції, а згодом вийшов на барикади Майдану. Додому приїжджав на декілька днів, аби привести себе в порядок, зігрітися. Був жорстоко побитий у сутичках із «Беркутом» та з 27 січня 2014 року перебував на лікуванні у Львівській комунальній міській клінічній лікарні. Помер в ніч на 26 лютого 2014 року.

⋅

• звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
  .
•  Медаль «За жертовність і любов до України»  (посмертно)