8 березня 1961 – 3 червня 2015
⋅
Учасник Євромайдану
Герой Небесної сотні
Герой України
.
⋅
.
ЖИТТЄПИС
Орленко Віктор Миколайович (нар. 8 березня 1961, с. Талалаївка, Ніжинський район, Чернігівська область — пом. 3 червня 2015) — учасник Євромайдану. Герой України.
Після закінчення Талалаївської середньої школи вступив до Щорського професійно-технічного училища, де здобув спеціальність «Помічник машиніста». У 1980—1983 роках проходив строкову службу у лавах Радянської Армії, приймав участь у бойових діях в Афганістані. Після демобілізації мешкав у Києві. Працював машиністом тепловозу у локомотивному депо на станції Дарниця. З дружиною Галиною Анатоліївною виховували двох дітей: 21-річну доньку Світлану та 19-річного сина Олександра.
Брав участь у Революції гідності. Діти Віктора Миколайовича були активістами на Майдані. Донька була волонтером, син стояв у перших рядах біля беркутівців. Віктор був також прихильником Майдану з перших днів. Дружина просила рідних не йти на Майдан, проте Віктор попередив її, що піде туди, як тільки почнуть стріляти.
Він був афганцем, мав три роки військового досвіду.
⋅
РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ. ЄВРОМАЙДАН У КИЄВІ
18 лютого 2014 року Віктор Миколайович із сином Олександром рушив на Майдан. У той вечір, під час розстрілів на Майдані, біля сина розірвалася граната. Віктор намагався допомогти синові, але отримав вогнепальне поранення в голову. Згодом Олександр оговтався від важкого поранення, але Віктор потрапив до лікарні у вкрай важкому стані.
З майдану Віктора доставили у реанімацію київського Інституту нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова НАМН України. В історії хвороби Віктора було написано: «Доставлений лікарями-волонтерами з Будинку профспілок». Випадковий чоловік, який їхав з ним у швидкій, каже, що Віктор був притомним і розповідав про дітей, роботу, Афганістан. Куля розлетілася на частини, тому дістати їх із мозку лікарі не змогли.
До 12 березня 2014 року Віктор перебував у комі, але оскільки необхідної для подальших досліджень апаратури в Україні не було (в голові залишалось багато уламків від кулі), то завдяки благодійникам був відправлений на реабілітацію до Німеччини в берлінську клініку «Шаріте».
Згодом Віктор Миколайович прийшов до тями, зміг сидіти і говорити. 20 жовтня 2014 року Віктора привезли з Берліна до Києва, щоб продовжити реабілітацію на батьківщині. Родина хотіла покласти батька в приватну київську клініку, але там відмовили, пославшись на відсутність місць. За свідченням доньки Світлани, у одній з державних лікарень також не захотіли брати такого тяжкого пацієнта. Віктора поклали до Київської міської клінічної лікарні № 1. Кілька тижнів його стан лишався задовільним. Однієї ночі несподівано підскочила температура і стався збій сердечного ритму. Вранці чоловіка перевели в реанімацію. Виявилося, що в нього спалах бактеріального менінгіту, стан суттєво погіршився.
Більше року перебував у важкому стані в лікарні. Донька та дружина весь час знаходились в лікарняній палаті з Віктором. 3 червня 2015 року серце Віктора Миколайовича зупинилось. Пана Орленка поховано у Талалаївці Ніжинського району Чернігівської області.
⋅
НАГОРОДИ
.
- звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
. - Медаль «За жертовність і любов до України» (посмертно)