4 травня 1980 – 18 лютого 2014
⋅
Учасник Євромайдану
Герой Небесної сотні
Герой України
.
⋅
.
ЖИТТЄПИС
Василь Петрович Прохорський (*4 травня 1980, Щуча Гребля, Чернігівська область, УРСР — †18 лютого 2014, Київ, Україна) — активіст Євромайдану, волонтер Медичної служби. Загинув під час штурму Євромайдану спецпідрозділами «Беркут». Електрик торговельного обладнання. Герой України.
Народився в Щучій Греблі Бахмацького району Чернігівської області. Завжди був життєрадісним та щирим. Багато читав, цікавився історією, географією. Був глибоко віруючою людиною.
Після закінчення Дмитрівської загальноосвітньої школи служив у ЗСУ. Демобілізувавшись, 6 років присвятив службі в міліції. Не змирившись з порядками в органах внутрішніх справ, перейшов на роботу до приватної фірми, що займалася реалізацією електронних приладів. Тут виконував обов’язки охоронця. Працював та займався самоосвітою. Його помітили і перевели в технічний відділ компанії. Проживав Василь на лівому березі Дніпра, поблизу станції метрополітену «Лівобережна».
⋅
РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ. ЄВРОМАЙДАН У КИЄВІ
До Майдану було рукою подати, і він з початку грудня 2013 року кожного вечора, після роботи, йшов туди. Перевагу надавав волонтерській роботі у медичній службі. Загинув 18 лютого від численних кульових поранень: у серце шию, голову, груди. Вбивця поцілив у чоловіка в момент, коли він кинувся відтягувати поранених.
В день загибелі о 17 годині 16 хвилин на своїй сторінці у соцмережі він розмістив допис:
«Рабів до раю не пускають!» і доповнив його за- повітною фразою свого великого земляка О. Довженка: «Життя таке коротке. Поспішайте творити добро».
⋅
НАГОРОДИ
.
- звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
. - Медаль «За жертовність і любов до України» (посмертно)