СМОЛЕНСЬКИЙ Віталій Віталійович

Родився у сім’ї, яка нещодавно втратила годувальника. Всі життєві турботи щодо забезпечення скромного життя родини впали на плечі матері. Віталіка ж доглядала та бавила старша на 14 років сестра. Зростав щирим і доброзичливим, охоче навчав друзів плавати, їздити на велосипеді та ловити рибу. По закінчені школи навчався в ПТУ, здобуваючи спеціальність маляра-штукатура. Працював деякий час в Умані. З початку осені 2013 року — в Києві.

⋅

РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ. ЄВРОМАЙДАН У КИЄВІ

Близькі навіть не здогадувалися, що Віталій долучився до участі в акціях протесту. Під час одного з приїздів до матері неохоче зізнався, що був на Майдані, але жодних подробиць не розповів. «В нього руки були чорні від сажі. Сказав, що шини палили. Помився, перевдягнувся в чисте, наступного дня попрощався, — розповідає сестра. — Поцілував маму і, як ніколи в житті, обійшов усе подвір’я та поїхав».

20 лютого 2014 року Віталій виносив поранених з-під обстрілів, саме тоді його наздогнали кулі. За свідченням невідомого, Віталій помер на території Михайлівського монастиря від втрати крові.

⋅

• звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) — за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності
  .
•  Медаль «За жертовність і любов до України»  (посмертно)