Як продовжують справу юного Героя Небесної сотні на Тернопільщині

Батько Назарія а розповів як продовжують справу юного Героя Небесної Сотні

На Тернопільщині відкрили мистецьку резиденцію наймолодшого героя Небесної сотні Назарія Войтовича. За чотири місяці роботи облаштований зал, є мольберти та фарби. Всі охочі можуть продовжувати творчу справу Назара – малювати.

У рідному селі Травневе Збаразького району на день народження Назара, 2 червня, мистецька резиденція почала працювати. Її створили для розвитку молодих талантів, щоб продовжити справу юного героя Небесної сотні.
Нещодавно на розвиток мистецької резиденції збирали кошти на українському варіанті відомої ідеї краундфаундінгу Спільнокошт. До завтрашнього дня мали назбирати сто тисяч, усю суму зібрали ще вчора й вона подвоїлися. За ці кошти вдасться завершити ремонт й облаштувати резиденцію усім необхідним.

Батько Назара розповів, що будинок, який зараз має назву Мистецька резиденція Назарія Войтовича, належав колгоспу. Після розпаду став власністю товариства СТОВ «Поділля». Через кілька років став місцем молитви для місцевої громади греко-католиків. Через двадцять років у селі Травневе збудували церкву, і будинок звільнився.

– Керівник підприємства “Поділля” Василь Щурко віддав це приміщення в оренду на 25 років практично за гривню в місяць. Ззовні будівля не зовсім гарна, але цього року ми провели воду, каналізацію. У середині стіни обдерли від плитки, пошпаклювали, зробили стіни з цегли. У резиденції в одній залі уже можна творити — є фарби, мольберти, фартушки, — з ентузіазмом розповідає Юрій Петрович.

На другому поверсі роблять ремонт й облаштовуватимуть шість жилих кімнат, у яких приїжджі зможуть переночувати. Перебувати у резиденції можна безкоштовно, влітку навіть жили чотири хлопці з Німеччини. Малювати приходять діти від шести років, майстер-класи проводять художники зі Збаража, Тернополя.

– Сестра Назара проводила майстер-клас з малювання на батику. На захід прийшло двадцять дітей. Вона не знала як з ними справитися. Але все ж разом вчилися – творили. У жовтні мають приїхати дітки з Києва, десь 15, — ділиться Юрій Войтович.

У червні цього року в резиденції Назарія Войтовича зібралися митці з України та США. Працювали два тижні, результатом став проект «Ревіталізація». Картини презентували у Тернополі в «БункерМузі». Деякі роботи художників прикрашають стіни мистецької резиденції.

Малюнків героя Небесної сотні немає. Батько Назара усі речі сина зберігає вдома, у його кімнаті. Яким був Назар і про що разом мріяли розповів батько Юрій Петрович.

Кожен батько скаже, що його син найкращий, але Назар таким і був. Така думка не лише моя, а цілого села. Добрий, усміхнений, любив історію України. Я хотів, щоб став юристом, але він вирішив піти моїм шляхом, вступив, як і я, на дизайнера в Кооперативний коледж. Згодом хотів вступати в Львівську академію мистецтв. Разом з двоюрідною сестрою навчалися на дизайнера. Назар рік не довчився, а сестра продовжує здобувати освіту художнього розпису на тканині в Львові.

Я завжди працював на будові, Назар після пар приїжджав до мене на роботу і допомагав. Разом з камінчиків викладали мозаїку: козака Мамая і природу. Планували і надалі працювати у такому руслі. Але такого не дочекалися. Йому було 17.

З перших днів Майдану хотів їхати до Києва. Я переконував, щоб відвідував заняття і був на Майдані в Тернополі. Та він не заспокоювався, два тижні перед 20-м лютим мав їхати, я навіть дозволив, привіз йому до Тернополя одяг, їжу. Але тоді він не поїхав, після загибелі людей на Майдані, не стримався, – вирушив до Києва. На Майдані в столиці зустрів Назара його двоюрідний брат, він був від самого початку. Згодом пішли на Майдан, після чого Назар зник, буквально за декілька годин після приїзду його вбив снайпер.

Сподіваюся, мистецька резиденція стане тим місцем, у якому не лише творив би Назар, а й молодь, яка має таланти і бажання розвиватися. Хочеться, щоб і надалі у цій художній майстерні збиралося багато творчих людей.