Вечір-спомин “Ой зійдімося, роде!” провів Едуард Крутько – переможець конкурсу на здобуття Відзнаки імені Олександра Капіноса 

Під старими козубівськими липами 3 листопада Едуард Крутько зібрав людей, небайдужих до свого коріння, до витоків свого народу. Едуард провів незвичайний вечір, вечір теплого спомину про своїх предків. “У наших руках лишилися інструменти, щоб показати, як жив наш рід колись. Це пісні, танці, речі давнини, які оточували їх життя, і чи не найточніші документальні свідчення – фото столітньої давнини,” – розповідає хлопець.

Гості Козубівки відчули, що музей “Древо”, який Едуард заснував у хаті дідуся і бабусі, – це дійсно те місце, де історія оживає і стає ближчою. На початку ХХ століття у дворі музею буяв сад його прапрадіда Семена. Коли у дідової родини відібрали землю, сад довелося вирізати і використовувати землю як грядки. До сьогодні посеред грядок збереглась одна яблуня ще з того прапрадідівсього саду.  Але вона більше не стоятиме сиротою, адже до візиту на Хорольщину родини Героя Небесної Сотні Олександра Капіноса, гостей з Музею Івана Гончара та Музею Революції Гідності приурочили закладання яблуневого саду. Так здійснилася одна із мрій Едуарда!

Кожна річ у музеї має свою історію.  Від розповідей Едуарда і споглядання експонатів поринаєш ніби в якийсь інший, але такий близький і рідний світ! Коли дивишся у очі парубків і дівчат на старих світлинах, на традиційний одяг цього краю – в уяві одразу виринають образи молоді, що в цьому вишуканому вбранні кружляла колись у танці на вечорницях, уявляєш дівчину, яку мати виряджала до шлюбу, життя цілої родини. Завдяки зібраним в експедиціях речам, пісням, на вечорі-спогаді відтворили, виспівали весь цикл життя людини – від колиски і першої маминої пісні до вишитого рушника, що супроводжував  людину в останню путь з поминальними псальмами. Ми спробували побачити себе в наших предках, віднайти їх у нас сьогоднішніх. Такою була ідея Едуарда – показати наш нерозривний зв’ язок зі своїми пращурами.

Трохи раніше Едуард разом з майстринею та однодумцями вчили дітей у його рідній сільській школі відшивати традиційні орнаменти з погрудок хорольських керсетів, адже ці узори є унікальними. На вечорі-спомині  діти продемонстрували свої роботи, і ті, в кого цього разу вийшло краще вишити візерунок, отримали в подарунок цікаві книги. Едуард мотивує школярів дізнаватися більше про їхні особисті родинні історії, своїми розповідями він надихає дітей до дослідження родоводу.

 

Едуард Крутько:

”Моя прабабуся Марія часто розповідала про Голодомор, розкуркулення нашої родини, історію нашого роду і нашого села. Тоді я ще був зовсім малим. А пізніше зрозумів, що прабабуся є для мене прикладом того, як треба берегти і шанувати пам’ять про своїх предків. Дивлячись на те, як нищаться речі культурної спадщини нашого народу, як забуваються традиції, я хотів якось завадити цьому, врятувати і донести до людей важливість пам’ятати свою історію. Я розумів, що якщо зможу зберегти бодай одну стару світлину, врятувати хоч один рушник з покинутої хати, записати пісню, яку співає старенька бабуся, – я рятую історії окремих родин, а це в сукупності і є наша правдива історія. Сфера  діяльності Олександра і справа, якою займаюся я, мають багато спільного: відновлення історичної справедливості, збереження та популяризація української культури, дослідження етнографії рідного краю. І хоч мені не судилося зустрітися з Сашком ні до Майдану, ні під час Революції Гідності, у своїх справах та ідеях я продовжую і його справи”.

 

Капінос Олена, мама Олександра Капіноса:

”Ми довго радились, що від Сашка привезти з дому у Козубівку. Вирішили взяти барвінок. Цю рослинку він якось приніс зі своїх любих Кременецьких гір і обсадив нею квітник. Тепер ця синьоока квітка буде пам’яттю про Сашка в музеї “Древо”. Познайомившись з Едуардом, я побачила, що його погляди на життя, і те, чим він займається, дуже близькі нашій родині. Його намагання віднайти забуте і показати іншим – найбільша нагорода для мене і сина. Сашко не встиг втілити в життя всі свої ідеї. А їх у нього було дуже багато. Мій син мріяв, щоб українські традиції оживали не лише в музеях, а щоб і його ровесники також знали притаманні українцям звичаї.  Едуард – з Хорольщини, ми – з   Кременеччини. Як виявилось, у наших традиціях є багато спільного, бо ж дещо із побаченого в Козубівці я пам’ятаю ще зі свого дитинства. Цей великий задум “Відзнаки Героїв” насправді продовжує життя наших рідних у житті інших людей. І саме завдяки ось таким людям, як Едуард, мрії Сашка здійснюються”.

Більше світлин з події за посиланням:

3 листопада Едуард Крутько, переможець конкурсу освітньо-культурних проектів на здобуття Відзнаки імені Героя Небесної…

Опубліковано Відзнака імені Олександра Капіноса Понеділок, 5 листопад 2018 р.

___________________

Заходи організовані в межах Відзнаки імені Олександра Капіноса, що заснована громадською організацією Родина Героїв Небесної Сотні в рамках проекту Відзнаки Героїв, завдяки підтримці Міжнародного фонду «Відродження», ГО “Гараж Генг” та платформі Велика ідея, 162 доброчинців України і світу та партнерів: Національного меморіального комплексу Героїв Небесної Сотні – Музею Революції Гідності, Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”, Мистецького об’єднання «Глечик»; а також завдяки підтримці освітнього проекту «Епоха», Хорольської районної ради та Хорольської районної державної адміністрації.

Переможець конкурсу отримав сертифікат на суму 15 000 гривень для реалізації свого задуму та консультаційну підтримку щодо організації заходів від Національного центру народної культури “Музей Івана Гончара”.